Другу Олімпіаду поспіль українські плавці повертаються без медалей. Проте на відміну від Пекіна-2008, підсумок лондонських Ігор був прогнозованим. Медалей від наймолодшої у світі плавальної команди могли чекати великі оптимісти чи дилетанти. Ті ж, хто розуміє ситуацію в нашому плаванні й вміє співставляти її зі станом іноземних конкурентів, розуміли, що навіть втрапляння до фіналів для найобдарованіших українців Дарини Зевіної та Андрія Говорова буде великим успіхом.

Не склалося. Але в цілому дорікнути наставникові української збірної Сергію Бондарю ні в чому. В 2008-му він прийняв не команду, а спустошене середовище, з якого зникли багаторічні лідери, а резерву нема, бо його підготовкою попередній тренерський штаб собі голови не забивав. Тому сам факт появи в Україні цілої групи обдарованих спортсменів виглядає оптимістично. Лишень би тренерові посприяли й дали змогу довести розвпочате до кінця. Проте чи переможе здоровий ґлузд? Бо після Олімпіади звідусіль звучать теревені про провал. Й, що прикро, звучать вони з уст тих, хто розуміє ситуацію досконало, але при цьому керується власними амбіціями, симпатіями чи антипатіями. Тому, друкуючи це інтерв’ю, "Обозреватель" сподівається, що воно не буде останнім для Сергія Бондаря в статусі головного тренера збірної. Через те, що вважаємо, що аргументи наставника стосовно лондонських результатів – надто вагомі.

- Критику збірної спровокували своїми висловлюваннями в ефірі "Першого національного" Ігор Борисик і Валерій Димо, - вважає пан Бондар. – Обоє їхали на Олімпіаду. Ні на що серйозне не претендуючи. Димо хоча й був другим на травневому чемпіонаті Європи, але результат показав такий, з яким на Олімпіаді претендувати не міг ні на що. Звичайно, ці спортсмени, виступивши в Лондоні на рівні своїх можливостей, на емоціях сказали, що в усьому винен головний тренер. З цього зробили висновок, що програла команда в цілому. Ці настрої дійшли й до Лондона. Зевіна і Говоров тим самим виступали з розумінням, що в команді провал і вони нічого змінити не здатні.

Хоча загалом не вважаю наш виступ на Олімпіаді катастрофічним. Молоді Зевіна, Фролов, Говоров і Шембєрєв посіли 10-15 місця, а спортсмени, яким по 30 років, займали позиції з 20-ї і далі. Якби не було молодих, не було б на що дивитися. То за умови, що Зевіна посіла місце явно не своє. В оптимальних умовах вона мала бути якщо не з медаллю, то у фіналі точно.

Якби моя воля, я б дорослих спортсменів до Лондона взагалі не брав. Просто формула олімпійської команди така, що кількість тренерів дорівнює половині кількості спортсменів. Якщо би поїхало шість плавців, то до складу потрапив би лише тренер Фролова. Нам же в команді потрібні лікар, масажист і тощо.

Фиркання наших дорослих спортсменів зрозумілі. Їх дратує, що молоді пливуть швидше, що їм приділяють менше уваги. Хоча до всіх я ставився однаково. Різниця лише в тому, що поки молоді за чотири роки себе проявляли, то на дорослих спортсменів, які залишилися після минулої Олімпіади, сума грошей була витрачена більша. Разом з тим, я б не став порівнювати результат нинішній з показниками Олімпіади-2008. Тоді до Пекіна їхали дворазова олімпійська чемпіонка Яна Клочкова, бронзовий призер Ігор-2004 Андрій Сердінов, срібний призер Сіднея-2000 Денис Силантьєв, чемпіон Європи Сергій Бреус. Усім їм було за 23 роки, була титулована команда.

Нині в Лондоні без медалей залишилися командиНімеччини та Італії. А в нас же нема зірок, здатних ставити світові рекорди, як Федеріка Пеллеґріні, приміром. Тому не треба накидатися на нашу молодь. На мене? Нехай. Головний тренер винен, що не потрапили з грязі в князі. В нас ще будуть звіти, та приблизну картину я змалював. На Олімпіаді дрібниць не буває. Керівництво на мене ображалося в 2007-му, коли на прес-конференції сказав, що не треба очікувати, що ми в кирзових чоботах і порваних трусах будемо бити світові рекорди. Проте зараз ситуація не змінилася. Лише кирзових чобіт стало більше.

- Та ж Дарина Зевіна проплила на Олімпіаді гірше своїх особистих рекордів…

- Даша повинна була проплисти швидше, але там занадто багато нюансів. Мене здивувало, що жоден зі спортсменів спортсменів не сказав, що були проблеми з плавальними костюмами. Їх вистачало, вони тріскали. Історія така. В 2011 році наша Федерація підписала новий контакт з фірмою "Арена". Тодішня модель костюма нас влаштовувала, бо костюм був з матеріалу, який приймав форму тіла плавця. Торік ми провели велику кількість стартів, виступали на чемпіонаті світу, з чого зробили висновок, що ця модель повністю випробувана. На її основі вносили корективи в техніку плавання. Не було жодних проблем. Але в 2012 році фірма "Арена" почала орієнтуватися на двох брасистів, чемпіонів світу  Ребекка Соні зі США та Даніеля Дьюрту з Угорщини. Під них розробили новий костюм. Два рази міняли його модифікацію, тканина була діаметрально протилежною попередній моделі.

В тренувальному режимі у нас нічого не змінилося, бо там спортсмен плаває в звичайних купальниках, а не в стартових костюмах. Згідно тестів Зевіна в багато разів випереджала ту спортсменку, з якою готувалася перед чемпіонатом світу в Шанхаї. Коли вдягала костюм, нічого незвичайного не відбувалося. Тим більше, що два рази змінювалася модель. Якщо в костюмі, котрий використовувався на чемпіонаті України, основним складником матеріалу був карбон, то на чемпіонаті Європи – карбон дуо. Коли ми зрозуміли, що експериментувати не варто, то зробили "Арені"замовлення, щоб нам залишили костюми 2011 року. Це прохання я передав віце-президенту Федерації плавання України Андрію Анатолійовичу Власкову. "Арена" начебто відповіла, що вона ці костюми вона вже не випускає, а безкоштовно надати їх не може.

То за умови, що Сергій Фролов на території "Арени" купив собі модель зразка 2011 року й поставив на Олімпіаді рекорд України на дистанції 1500 м кролем, ставши першою в нашій державі людиною, котра подолала 1500 м швидше 15-ти хвилин. Те саме стосується й Анни Дзеркаль, котра в Лондоні побила національний рекорд на 200-метрівці брасом. Попередньо ми хотіли відмовитися від нової і перейти на стару модель й з Говоровим і Зевіною.

Взагалі, вважаю, ідеальним був би той варіант, який обрала збірна Росії. Під час олімпійського року їхня Федерація дала спортсменам нагоду вдягати костюми будь-якої фірми. Тої, в якій плавають потенційні суперник. У дівчат-спиністок це – Speedo. Росіянка Анастасія Зуєва вдягла цей купальник і виграла медаль. Зевіній теж треба було плюнути на все і вдягати Speedo. Але тоді б наша Федерація платила штраф "Арені". Зараз я думаю, що на це треба було піти. Дарина не мала нагоди вдягти старого випробуваного костюму, але не могла плисти й у тому, що вдягали американці. За останні роки в старому костюмі Зевіна звикла плавати в іншому положення тіла, в якому було своє зміщення центру тяги тощо. Ці дрібниці були втрачені, але їх не мало бути.

Про всяк випадок я програвав ситуацію з кількістю старих і нових костюмів. Мої вимоги мали вислати в "Арену". У відділі плавання порахували, що кількість цих костюмів приблизно 50, але в підсумку число було зменшене в два рази й мені про це сповістили постфактум, на Олімпійських іграх. Виходить, варіантів не було взагалі, не могли навіть зіскочити на старий костюм. Не новий-старий, а той, що використовувався в 2010-му році.

З одного боку, це дрібниці. В глобальному розумінні мали б підготуватися так, щоб плисти і перемагати в чім завгодно. Але то поверховий підхід. Перед торішнім чемпіонатом світу був дуже серйозний блок змагань, коли Зевіна простартовувалася в новому костюмі. Зараз ми прибрали майже чотири старти. В 2011-му ми теж піддалися дуже великій критиці. За те, що Дарина стала четвертою, що програла дотик й залишилася без медалі чемпіонату світу. Про що ж казати зараз? Адже то на чоловіків нинішні костюми впливають не так суттєво, бо тіло вкрите тканиною від пояса до колін. В жінок купальник закриває все тіло, це суттєво. Інший матеріал відобразився миттю. Може, в майбутньому новий костюм і буде підходити Дарині, але зараз часу на перелаштування в нас не було. Це був ризик, експеримент, в якому спортсменка зовсім не винна. Достатньо проаналізувати склад учасниць фінального запливу на 200 м на спині, щоб зрозуміти, що жодної спортсменки в костюмі "карбон" не було. Та ж росіянка Зуєва проплила в "карбоні" 100 м, в медалі не потрапила й вдягла зовсім іншу модель. У нас такої можливості не було.

Плюс – далося взнаки психологічне налаштування до 200-метрівки на спині, тобто, основної дистанції. Олімпіаду Зевіна починала зі стометрівки й не увійшла на цій дистанції навіть у півфінал. То за умови, що на чемпіонаті світу Дарина на 100 м була десятою, показала хороший результат. Почався психологічний тиск з України, що йде обвал. Спортсмени читали все те в пресі, через що був жахливий стан.

- Ви проблеми в тих результатах не бачили?

- Наш виступ на Олімпіаді в цілому – це максимальний результат. То якщо враховувати, що за чотири роки збірній не було куплено жодного тренажера, що в перших два роки стояло завдання стати найсильнішими в Європі і світі, а через два роки сказали, що треба банально пробитися на Олімпійські ігри. По суті, підготовка до Ігор тривала півтора-два роки. Та ще й ці нюанси з костюмами. Представники провідних плавальних країн мають персональні контракти. За них вони отримують гроші й зобов’язані представляти тільки цю фірму. В нас ні в кого з спортсменів персонального контракту нема.

- З ваших слів можна зрозуміти, що проблеми з костюмами мали всі плавці, крім Фролова і Дзеркаль?

- Так. Усі наші збірники отримали по одному-два костюми, а треба мінімум три. І коли, приміром, у Даші Степанюк в роздягальні лопнув костюм, їй замість налаштовуватися перед стартом довелося перевдягатися й іти до представництва "Арени" й показувати, що костюм тріс й що їй потрібна заміна. Це – 20 зайвих хвилин. Були б запасні костюми, цих проблем вдалося б уникнути. Мене цікавить, то хто ж з числа відповідальних людей виграв від такої економії? То ж не та сума, щоб ризикувати результатами збірної.

Розумієте, час іде, а нічого не змінюється. Пригадую як у 2007-му році, коли моя особиста вихованка Анна Хлистунова потрапила до фіналу з третім часом, бігав і випрошував костюм в того ж Андрія Власкова. Здавалося б, життя має чомусь вчити. Практика показує, що наші суперники на кожен новий старт вдягають новий костюм, але Андрій Анатолійович на моє зауваження відповідаю: "Нічого не знаю. Де хочеш, там і бери". Так на Олімпіаду не йдуть. Мені просто шкода молодих людей.

- Той же Ігор Борисик, котрий критикував вас під час інтерв’ю, в ролі  коментатора сказав, що нам важко розраховувати на позитивний результат, бо  між головним тренером і Федерацією не було жодного розуміння. Він мав на увазі тільки цю проблему з купальниками чи ще щось?

- У мене з Федерацією стосунки прекрасні. Хоча б тому, що я сам член призидії. Зокрема без проблем знаходжу спільну мову з президентом Олегом Дьоміним. Розбіжності існують лише з віце-президентом Власковим, котрий власне й відповідає за костюми. Ігор Борисик утотожнює мене зі збірною України, а Андрія Анатолійовича – зі всією Федерацією. Але окрім пана Власкова є й інші члени Федерації. З Власковим у нас справді протилежні погляди і підходи стосовно стратегії підготовки збірної. Я від нього цього не приховую, і він, мабуть, також. Розбіжності стосуються не лише костюмів, а й інших речей. Помітив, що з того часу, як я був просто тренером збірної команди й після того, як став головним, в питаннях костюмів не змінилося абсолютно нічого. Андрій Анатолійович вважає, що проблема в мені, що не треба проводити стільки зборів, не треба залучати молодих. То за умови, що в 2009 році стояло питання про те, щоб команду, яка в Пекіні стартувала на Олімпійських іграх, треба тримати за кордоном, а молоді мають зростати в областях. Я був категорично проти, сказав, що треба всіх ставити в рівні умови. Вийшло ж, що я протиставлю молодих дорослим. Але то логічно, бо в молоді кращі результати, претензій менше і люди вони простіші.

Борисик же в своєму інтерв’ю  до Олімпійських ігор сказав, що він готовий, як ніколи. Я знаю, що заключний збір в нього організовувався дуже погано, бо він пізно виконав нормативи. Варіант з горами в Іспанії Ігор з особистим тренером придумали за місяць. Я був не проти, але є моменти, на які я вплинути не здатен. Приміром, на оформлення документів, виклик, зв'язок з організаторами. Я відповідаю за результат, організаційними ж речами займається відділ плавання у Міністерстві. Зрештою, їх теж звинувачувати важко, бо складно владнати усі питання, коли людині стукнуло за два тижні провести збір у високогір’ї, на території країни Євросоюзу. То за умови, що особливого оптимізму, виходячи з результатів Борисика, не було ні в кого. 28 років, 22-й на чемпіонаті світу. Лети хоч на Місяць. Так чи інакше Ігор зі своїм тренером Іваном Сиваком провели останній збір на іспанському курорті.

- Молоді спортсмени готувалися вдома?

- Даша сиділа в себе в Києві, Андрій Говоров – у Дніпропетровську. Так і готувалися. Тому мене дивує, коли Ігор говорить, що йому створили гірші умови. Звичайно, якби ми мали такі фінанси, як в Англії, Америці, то підготовку можна було провести якісніше. Розумію, що важко визнати, що десь не впорався, десь могла бути помилка в підготовці. Це не тільки проблема Борисика, а проблеми методики підготовки, в тому, що міг в черговий раз помилитися його тренер. За великим рахунком, з бригади Сивака, яка фінансувалася доволі непогано, залишився один Ігор. У певному розумінні він дуже добросовісний. Але щось десь не вийшло, щось не допрацював я, замість п’яти разів не був в горах в Іспанії сім разів. Це просто непрофесійно. Розумію, що важко. Але якщо ти справжній спортсмен, то треба нести колективну відповідальність.

Може, я теж десь не правий, може, треба було примусити всіх централізовано поїхати туди, куди поїхав Фролов. Адже перед Олімпійськими іграми у нас підготовка зажди була централізованою: складався план на рік, але на етапі безпосередньої підготовки врахували всі індивідуальні особливості і кожен спортсмен працював з тренером індивідуально. Якщо бути точнішим, то Борисик готувався в Іспанії, а Фролов у Вірменії. За великим рахунком, все було зроблено грамотно. Зараз розумію, що мені не треба було розводити демократію, а зігнати всіх в примусовому порядку.

Але одна справа – шукати помилки. Говорити ж, що головний тренер поганий – зовсім інша. Головний тренер зацікавлений, щоб проплив будь-який спортсмен, будь то Борисик чи Зевіна. Але нехай поливають грязюкою. Впродовж цих чотирьох років в Україні не все було настільки добре з фінансами, щоб задовольняти будь-який каприз спортсмена. Борисику, звісно, треба було якось виправдовуватися. Але нехай би взяв приклад з дзюдоїста Георгія Зантараї, який теж обіцяв, що всіх порве, але програв першу сутичку й причини почав шукати не в комусь, а у собі.

Психологія спортсменів дорослого віку полягає в тому, що вони вважають, що дорослі, що можуть собі дозволити все. Приміром, порушувати спортивний режим, вживати спиртне. Але треба бути професіоналом, від чогось відмовлятися. Один відомий чемпіон, коли йому було 26 років, запитав у свого тренера, що йому треба робити, щоб виграти Олімпіаду. "Для початку маєш протягом трьох років о лягати спати десятій годині". Тобто, завжди треба чимось пожертвувати. Наші ж спортсмени дозволяють собі десь розслабитися, по тихому після змагань випити, нюхнути. Не буду приховувати, проблеми з Борисиком були й стосувалися вони зокрема й порушення спортивного режиму.

Розумієте, у мене також зарплата три з половиною тисячі гривень, немає мільйонного контракту. Я теж можу жалітися. Але раз взяівся за справу, то відповідно знав, на що йшов. Те саме й спортсмени. Чомусь, умови не влаштовували тільки дорослих плавців. Молоді, ті, хто повигравав медалі юнацьких Олімпійських ігор, ставали чемпіонами Європи серед юнаків сумлінно працювали. Ті ж, хто вже зовсім неконкурентний, постійно висували невдоволення. Виняток – Аня Дзеркаль. Вона єдина з досвідчених спортсменів змогла себе у у Лондоні проявити. Теж були проблеми з костюмом, куплальника 2011 року не знайшли. Аня вдягла одну з перших моделей 2008 року  й побила рекорд України на 200-метрівці брасом, покращила попереднє досягнення майже на вісім десятих. А потім дуже плакала, що не потрапила до півфіналу. Це – професіоналізм. А спортсмен, який всіх підряд вважає винними, для мене – не спортсмен.

- Ви, мабуть, чули висловлювання Андрія Сердінова в студії "Першого національного", зокрема про ініціативи відправити Андрія Говорова на підготовку до російського тренера Геннадія Турецького…

- Сердінов знаходився в збірній ще в 2009 році, намагався плавати, бачив, що не тягне і вирішив покинути спорт. Він ніколи не зіштовхувався з тренерською роботою. Андрій був дуже сильним спортсменом, але його моральний облік також бажав кращого. Наразі по посаді він, може, й виріс, а мізками ще на рівні спортсмена. Стосовно ж того, хто був ініціатором роботи Говорова з Турецьким, то, по-перше, зауважу, що Сердінов до Андрія не має жодного стосунку. Коли ми з тренером Говорова Карташовим дивилися цю передачу, то просто сміялися. Говоров тренується в інтернаті олімпійського резерву. Це одне. Ініціатива поїхати до Геннадія Турецького була нашою й ми її реалізували за рахунок Міністерства, але аж ніяк не за кошти дніпропетровського басейну "Метеор", де Сердінов був директором ще два місяці тому.

Звісно, оскільки Геннадій Турецкьий тренує виключно спринтерів, нам його думка була цікавою. І повідвідувавши впродовж двох років табір підготовки цього тренера, Карташов взяв для себе все корисне. Ми оволоділи методикою і застосовуємо її в своїй роботі. Звісно, для Карташова то була дуже користна поїздка. Як тренер після неї він суттєво виріс. Але зважте, що Турецький – тренер у віці. До Олімпіади у нього тренувалося двоє російських спринтерів. Один не потрапив на Олімпіаду взагалі, а Сергій Фесиков виступив у Лондоні погано.

- Ви можете сказати, що Фролов і Дзеркаль, які побили національні рекорди, були готові краще, ніж Говоров, Зевіна?

- Готовність у Зевіної по тестах була вищою, ніж на чемпіонаті світу-2011. Але щось не пустило – чи то проблема в костюмі, чи деякі нюанси, пов’язані зі здоров’ям. Говорити, що Дарина не працювала, не готова, було б неправильно. Є дрібниці, яких не врахували, не відгородили молоду перспективну спортсменку, в якої велике майбутнє. І якщо не зробимо певних висновків, то ми її втратимо. Якщо вірно проаналізуємо ситуацію, то в майбутньому отримаємо чемпіонку світу і Олімпійських ігор.

Говоров нікому не обмовився, що виступав з діркою в тріснутих штанях. Але нехай. Може, він цей момент вважав несуттєвим. Насправді в Андрія була інша проблема – після того, як він проплив попередній заплив, в нього почалися проблеми зі шлунком. На півфінал виходив зі спазмами. Говорову давали ліки, але нічого зробити не змогли. У Лондоні утримувати спортсмена на українській дієті не можливо. Плюс – стрес, бо Андрій потрапив до півфіналу з гарної позиції. Зірки в цей момент лягли не в нашу сторону.

- Своє передолімпійське інтерв’ю "Обозревателю" ви завершили словами: "Після Олімпіади-2012 додамо кількох хлопців, котрі молодші за Зевіну, плюс Рожков, Коба й вийде непогана команда з прицілом на Ріо. Тільки не певен, що після Олімпіади в Лондоні мене не звільнять через відсутність результату вже і зараз. У нас же всяке буває"….

- Що ж, ситуацію я передбачив. Зараз, за великим рахунком, якби був ідеальний варіант, якби Зевіна "бодалася" у фіналі, розмова була б іншою. А так, якщо не враховувати, що спортсмени, котрі посіли місця в межах перших 10-15-ти, молоді, тоді головного тренера можна поховати. А можна й допомогти, поставити в басейн тренажери, апарати показників швидкості, побудувати базу. В Німеччині на кожній з 15-ти баз є по п’ять апаратів, з командою працюють серйозні науковці, є чемпіони світу і олімпійські чемпіони, але їх команда теж залишилася без медалей. Ми надто мало стартуємо й висновків не робимо. Для порівняння: в 2013 році збірна Росії планує стартів у два рази більше, ніж наша команда. Нам не вистачає змагальних об’ємів. Звісно, зараз легше всього покласти вину на тренера й спортсменів. Але суть справи від цього не поміняється.

 

 

материал взят с сайта www.obozrevatel.com